COCAIN FishScale Cocaine 97% Котовск

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Бомжара, привет! Что скажешь, если я тебе расскажу историю про то, как я купил кокаин и работал в Сбербанке? Ну, окей, можешь не отвечать, я все равно расскажу.

В общем, все началось с того, что я познакомился с одним чуваком, который был в курсе всех закладок в городе. Назовем его Хохол, потому что у него на голове был ебанутый хохол. Он сказал, что может достать мне анашку за небольшие деньги. Ну, я думаю, за такую цену можно и попробовать, да и вокруг все так хвалили эту штуку.

Так я и стал постоянным клиентом Хохла, заказывал у него закладки каждую неделю. Это было наше маленькое секретное дело, которое никому не было известно. Хохол, конечно, несколько раз шеймил меня, когда я задавал ему глупые вопросы, но в целом он был нормальным парнем.

А потом, однажды, возвращаясь с работы, я заметил объявление о вакансии в Сбербанке. Я всегда хотел поработать в таком крупном банке, поэтому сразу же отправил свое резюме. На следующей неделе меня пригласили на собеседование, и я знал, что это мой шанс.

На собеседовании меня приняли две женщины в строгих костюмах. Они смотрели на меня как на последнюю блямбу. Бля, честно говоря, не ожидал такого поворота событий.

Там меня ждало настоящее испытание - обучение сотрудников. Патлатые интеллигенты, которые вообще ничего не понимали в нашей жизни, совали нам свои умные книжки и говорили про важность сохранности денег клиентов. Что они могут знать о настоящей жизни?

Но самое смешное было, когда они начали рассказывать про банковскую безопасность. Жоско, я сразу понял, что они ничего не знают о том, как на самом деле происходят дела в таком месте. Ведь все они наверняка на анашке.

Ну, а работа в Сбербанке была так себе. Купил я себе классный костюм, чтобы выглядеть как все банковские работники. Сидишь вот, делаешь свою рутинную работу, улыбаешься клиентам и воруешь их деньги. Шучу, конечно, но в некотором смысле это так.

Постоянно получал лойсы от начальства - типа, хорошая работа, молодец, и вся такая пафосная хуета. Но меня это все не волновало, я знал, что скрываю свой секрет от всех. Никто не догадывался, что я тайный наркоман, который каждую ночь вкалывает закладки.

А потом один раз, когда я был уже на грани истощения, появилась возможность посмотреть настоящую жизнь. Я попал на вечеринку, организованную хиппи, где все были на какой-то курице. Я попробовал эту хуйню и понял, что анашка - это просто детский лепет.

Знаешь, я понял, что жизнь не только в наркотиках и банках. Ведь есть еще так много интересного: музыка, искусство, путешествия. Мне стало жалко своего патлатого существования, когда раньше я думал, что я везде и все знаю.

Теперь я работаю в Сбербанке, но не постоянно, только чтобы иметь стабильный заработок. Остальное время я посвящаю своим новым увлечениям и пытаюсь штудировать мир вокруг себя. Ведь так много всего жоско интересного!

И вот, бомжара, такая история. Надеюсь, она тебе понравилась. Если что, могу еще рассказать про свои приключения с закладками и анашкой. Хотя, может, для тебя это уже не так интересно.